Тема 2.3.Статистика ефективності виробництва. 

Система показників оцінки ефективності суспільного виробництва. 
2. Статистика ефективності використання основних засобів. 
3. Статистика ефективності використання оборотних засобів. 
4. Статистика ефективності використання фінансової діяльності. 

І. Система показників оцінки ефективності суспільного виробництва.

Під ефективністю розуміють звичайно відношення результату виробництва до витрат на його одержання, а збільшення цього відношення – підвищення ефективності виробництва. 
Досягнення високої ефективності діяльності в усіх сферах економіки – важлива передумова забезпечення високих темпів економічного зростання, підвищення матеріального та культур¬ного рівня життя народу. 
Ефективність є основною характерис¬тикою функціонування народного господарства. 
Система показників ефективності застосовується для постійного порівняння витрат з результатами праці. Ефективність необхідно підвищувати на всіх фазах процесу відтворення — у виробництві, розподілі, обігу та споживанні. 
Розвиток економіки відбувається за рахунок двох груп факторів: 
- залучення додаткових ресурсів (екстенсивний шлях); 
- раціональне використання ресурсів завдяки технічному прогресу, організаційно-економічним ті іншим факторам (інтенсивний шлях). 
У розвитку економіки України найбільш невідкладне завдан¬ня –інтенсифікація суспільного виробництва, зростання його ефективності. 
У процесі аналізу ефективності застосовуються статистичні моделі, за допомогою яких виявляються можливості відносного зниження виробничих витрат, витрат енергії, сировини та матеріалів. 
Поняття «ефект» походить від лат. Effectus, що означає дію, результат, наслідок чогось. 
Ефект буває двох видів: 
- виробничий — продукція (у нату¬ральному або вартісному виразі), що є величиною абсолютною (додатною); 
- господарський — прибуток (величина абсолютна, додатна або від’ємна). 
Макроекономічними показниками ефекту є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний дохід (ВНД), чистий] внутрішній продукт (ЧВП). 
У категорії «витрат» виокремлюють поняття «ресурси» та «поточні витрати». 
Ресурси — це авансовані витрати, тобто авансований до почат¬ку виробництва обсяг таких витрат. В їх складі вирізняють сере¬дні за період обсяги — вартості необоротних засобів ; оборо¬тних засобів ; середньооблікової чисельності робочої сили (робітники виробництва), яка становить ресурси праці (РП). 
Для розрахунку ефективності суспільного виробництва потріб¬но визначити загальний обсяг ресурсів. При цьому постає проб¬лема вибору однакової одиниці для вимірювання різних видів виробничих ресурсів. За різними методиками з цією метою за¬стосовують як трудові, так і вартісні показники. 
У процесі виробництва ресурси споживають, і в результаті утворюються поточні витрати. 
Розрізняють такі види поточних витрат: 
• сума нарахованої амортизації, яка відбиває частку спожи¬вання у процесі виробництва необоротних засобів — А; 
• вартість спожитих протягом цього періоду на виробництво і поточний ремонт сировини, матеріалів, палива тощо — М; 
• сума фактично нарахованої заробітної плати як грошова характеристика витрат живої праці — ОП. 
Зіставленням ефекту і витрат розраховують ефективність – відносну величину. Ефективність може вимірюватися прямою величиною, коли ефект у чисельнику, і оберненою — коли ефект у знаменнику. 
На основі даних про ВВП ефективність суспільного виробниц¬тва Е можна розрахувати щодо таких показників: 
ресурсів (в однакових одиницях) 
 
Мета підвищення ефективності — одержання додаткового ефекту без додаткових витрат. Це досягається за рахунок еконо¬мії ресурсів та поточних витрат.

ІІ. Статистика ефективності використання основних засобів.

Найважливішим елементом процесу відтворення продукції є основні виробничі засоби. 
Основні засоби – це засоби виробництва, які протягом кількох виробничих циклів бе¬руть участь у процесі виробництва, за цей час зношуються, через що їх вартість зменшується і грошовий еквівалент цього зносу — амортизаційні відрахування — включається в собівартість вироб¬леної продукції. 
Основні засоби включають різнорідні елементи, які з різною інтенсивністю беруть участь у виробничому процесі і по-різному зношуються. 
Основні засоби поділяються на дві групи: 
- активні ( машини та устаткування, транспортні за¬соби, племінна та робоча худоба); 
- пасивні ( будинки, споруди, інвентар). 
Класифікація основних засобів: 
1. За економічним призначенням: 
- промислово-виробничі основні засоби; 
- непромислові основні засоби; 
2. За формами власності: 
- державні; 
- приватні; 
- колективні; 
3. За призначенням натурально-предметній формі: 
- земельні ділянки; 
- будинки; 
- передавальні пристрої; 
- машини та обладнання; 
- транспортні засоби; 
- інструменти; 
- прилади, інвентар (меблі) робоча і продуктивна худоба; 
- багаторічні насадження; 
- капітальні витрати для кращого використання земель; 
- інші основні засоби. 
4. За галузями народного господарства: 
- промисловість; 
- сільське господарство; 
- транспорт і зв’язок; 
- будівництво. 
Структура основних засобів впливає на всі показники, які розраховуються щодо основних засобів у цілому. Це стосується й основного показника характеристи¬ки основних засобів — іх вартості. Якщо розглядати окремі одиниці основних засобів, то їх вартість змінюється з плином часу і залежить від двох часових періодів: віку основних засо¬бів та періоду їх функціонування. Показники двох періодів можуть не збігатися в тому разі, коли основні засоби були задіяні у виробничих процесах не відразу після їх створення, а пізніше. 
Зменшення вартості засобів у зв’язку з їх зношуванням у про¬цесі функціонування зумовило існування двох показників варто¬сті основних засобів (основного капіталу): 
• повна вартість основних засобів ,за якою вони оцінені в момент придбання за закупівельними (первинними) цінами; 
• залишкова вартість основних засобів , яка менша від повної вартості за рахунок фі¬зичного зношування на суму амортизаційних відрахувань за пе¬ріод з моменту введення основних засобів у експлуатацію до да¬ти, на яку провадиться їх оцінювання. 
Із розвитком науки і техніки дедалі зменшується вартість навіть тих основних засобів, які зовсім не функціонували. Це пов’язано зі створенням та виробництвом нових, продуктивніших машин та устаткування і відповідним зменшенням цін на устаткування, при¬дбане раніше і вже застаріле. Таке зменшення вартості називають «моральним зношуванням», а для оцінки його розміру необхідна оцінка основних засобів у поточних (відновлюваних) цінах. 
 
Вартість основних засобів, що амортизується, — це різниця між первісною або переоціненою та ліквідаційною вартістю основних засобів: 
АВ = ПВ – ЛВ. 
Ліквідаційна вартість основних засобів (ЛВ) — це сума коштів або інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації або ліквідації основних засобів після загального строку їх корис¬ного використовування з урахуванням витрат, пов’язаних з цим вибуттям. 
Показники ефективності використання основних засобів. 
1. Фондовіддача : 
 
Цей показник характеризує ефективність використання основних виробничих засобів. Виражає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих засобів. 
2. Фондомісткість – це величина зворотна к фондовіддачі. 
 
Характеризує забезпеченість підприємства основними засобами. 
При нормальних умовах фондовіддача повинна мати тенденцію з збільшенню, а фондомісткість – к зменшенню. 
3. Фондоозброєність – показує величину основних засобів на одного робітника. 
 
ІІІ. Статистика ефективності використання оборотних засобів.

Оборотні засоби — це частина виробничих засобів, яка на відміну від основних бере участь тільки в одному виробничому циклі, протягом якого повністю переносить свою вартість на го¬товий продукт, змінюючи свою натурально-речову форму. 
До оборотних засобів належать: сировина, основні і допоміжні мате¬ріали, запасні частини для ремонту, інструмент. Склад і об¬сяг оборотних фондів залежать від особливості галузі (наприк¬лад, у сільському господарстві до оборотних засобів відносять насіння, корм, худобу на відгодівлі, молодняк худоби). 
Найважливішим завданням статистики оборотних засобів є аналіз їх обсягу, структури, обігу та використання голов¬ ої складової — матеріальних запасів. Оскільки ринкові механіз¬ми в Україні діють ще не на повну силу, то на підприємствах велика частина оборотних засобів заморожена в запасах нереалі¬зованої (яка вже ніколи не стане реалізованою) продукції. А брак оборотних засобів, у свою чергу, гальмує виробництво, його оно¬влення та реконструкцію, без чого неможливо вижити в умовах функціонування цивілізованої економіки, підпорядкованої дії об’єктивних економічних законів. 
 
ІV. Статистика ефективності використання фінансової діяльності.

В умовах ринкової економіки завершальну оцінку будь-якої діяльності дають на підставі фінансових показників. Як абсолют¬них, таких як дохід чи прибуток, так і відносних — таких, як показники рентабельності (під ними розуміють показ¬ники ефективності використання фінансових ресурсів). 
Їх склад (показників доходу та прибутку) в умовах перехідної економіки України постійно змінюється. Тому розглядатимемо викорис¬тання статистики не щодо одержання кількісних значень показників, а щодо можливостей аналізу і прогнозування тих показни¬ків, які вже розраховані згідно з чинними в даний момент інструкціями та методиками Державного комітету статистики, Національного банку та Міністерства фінансів. 
Дохід - це вся сума грошових надходжень фірми (галузі, держа¬ви) за звітний період незалежно від джерел фінансування; прибу¬ток - різниця між доходом та видатками, яка залишається в роз¬порядженні його власника. 
Під видатками в загальновідомому значенні цього слова розу¬міють обов'язкові платежі, які має виконати фірма у звітному пе¬ріоді щодо партнерів, клієнтів та держави. 
Отже, видатки включають плату за придбану сировину, мате¬ріали, паливо, інструменти, використану енергію, виплачену зар¬плату, нарахування амортизації і т. ін. — тобто, виробнича собівартість, а також повернення боргів та процен¬тів за ними і сплату податків різних видів (причому частина з них — такі як, наприклад, податок на додану вартість та акциз¬ний збір — ураховуються в собівартості продукції). 
Головне завдання статистики щодо фінансових ресурсів з'ясувати: 
• під впливом яких факторів змінюються показники, що їх характеризують; 
• на які з них підприємство спроможне впливати, а які є так званими зовнішніми, тобто тими, рівень яких змінюється поза межами підприємства, а сама фірма має лише враховувати цю зміну у своїй діяльності; 
• який рівень впливу першої та другої групи факторів та кож¬ного фактора окремо на показники діяльності (тобто і на саму ді¬яльність) підприємства; 
• якого рівня внутрішніх факторів треба досягти, щоб показни¬ки діяльності в плановому періоді становили певну очікувану ве¬личину; 
• як спрогнозувати тенденцію зміни значень зовнішніх фак¬торів, щоб урахувати також їх вплив на очікувані результати діяльності фірми. 
Не ставлячи перед собою і не розв'язуючи цих проблем, жоден керівник не зможе досягти головної мети будь-якої діяльності — роботи фірми зі сталою і високою ефективністю. 
Методи, які не¬обхідно застосувати для їх розв'язання:

• кореляції та регресії - для оцінювання рівня впливу цих фак¬торів; 
• індексного аналізу - для встановлення міри впливу в разі функціональної залежності; 
• моделювання та прогнозування - для розрахунків очікува¬них значень показників, які перебувають у стохастичній залеж¬ності від визначальних факторів. 
У тому, що стосується доходу, таких факторів — два, і вони наперед відомі, бо входять до складу формули розрахунку голов¬ної складової доходу — виручки від реалізації продукції. Ця час¬тина доходу залежить від кількості реалізованої продукції q та її ціни р. На макрорівні ці два показники між собою пов'язані кри¬вою попиту: чим нижча ціна — тим вищий попит на продукцію. Але обидва вони обмежені: ціна — собівартістю продукції, а об¬сяг продукції — потужністю підприємства. Ці обмеження є внут¬рішніми. На розглядувані фактори вплива¬ють також зовнішні обмеження: ринкова ціна та рівень задово¬лення попиту. Тобто, коли можна продати всю продукцію, вироблену при певному використанні потужності підприємства, ціна на неї відповідатиме ринковій ціні, а тому вплив обох складо¬вих — р та q — на дохід фірми можна досить точно спрогнозувати, вивчаючи і прогнозуючи кон'юнктуру ринку. 
У такому разі аналіз і прогнозування прибутку зводяться до вивчення зміни собівартості продукції і впливу на неї визначаль¬них факторів, основним з яких є ефективність вико¬ристання ресурсів. 
Фінансові ресурси підприємства — це оборотні кошти. Обо¬ротність оборотних коштів і є характеристикою їх ефективності з таких міркувань: 
1) у разі прискорення оборотності можна за рахунок меншого обсягу фінансових ресурсів забезпечити безперервність виробни¬цтва для вироблення заданого обсягу продукції; 
2) у разі зменшення оборотності з процесу обігу виключається певна частина фінансових ресурсів, що, з одного боку, знижує інвестиційну привабливість фірми, а з іншого — прово¬кує або зменшення виробництва, або залучення за плату додатко¬вих фінансових ресурсів; через це, зрештою, прибуток фірми знижується.