Тема 1.4  Абсолютні та відності величини. 

1. Абсолютні показники.

2. Відносні величини в статистиці.

 

Теорія статистичних показників в економічній науці та практиці має велике значення. Звітність підприємств та організацій, внутрішньо фірмове та стратегічне планування, дослідницька та аналітична робота, моделювання та прогнозування базуються на використанні різних систем економічних показників. Саме тому теорія статистичних показників займає одне з головних місць в теорії статистики.

Статистичний показник – це узагальнююча характеристика соціально-економічного явища та процесу, в якій поєднується якісна та кількісна визначеність останнього.

Якісний зміст показника залежить від суті явища (процесу) і знаходить своє відображення у назві (народжуваність, прибутковість тощо).

Кількісний бік явища представляють число та його вимірник.

Показники різноманітні за способом обчислення, ознакою часу.

За способом обчислення розрізняють первинні та похідні показники. Первинні показники визначаються шляхом зведення та групування даних і подаються у формі абсолютних величин. Похідні показники обчислюються на базі первинних показників і мають форму середніх та відносних величин.

За ознакою часу показники поділяються на інтервальні та моментні. Інтервальні показники характеризують явище за певний час (день, місяць, рік), наприклад, обсяг виробництва продукції, введення житла в дію, перевезення вантажів тощо. До моментних показників відносять показники, які характеризують явище на певний момент часу: протяжність нафтопроводів на кінець року, залишки обігових коштів на початок місяця, чисельність населення, наявність запасів матеріальних ресурсів тощо.

Всі показники, що використовують в статистиці, за формою виразу класифікують на абсолютні, відносні та середні.

 

1. Абсолютні показники.

Абсолютні показники характеризують фізичні розміри соціально-економічних явищ та процесів, що вивчаються, а саме їхню масу, площу, обсяг, довжину, а також можуть представляти обсяг сукупності. До абсолютних показників, наприклад, відносять площу території країни, обсяг промислового виробництва, експлуатаційну довжину залізничних шляхів, кількість підприємств галузі тощо.

За способом вираження абсолютні показники поділяються на індивідуальні та сумарні. Індивідуальні виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності (обсяг продукції, виробленої певним робітником за місяць, чисельність робітників на окремих підприємствах). Вони отримуються безпосередньо під час статистичного спостереження. Сумарні показники характеризують підсумкове значення ознаки за певною частиною сукупності і отримуються в результаті підсумовування індивідуальних (обсяг виробленої цехом продукції за місяць, чисельність робітників на підприємствах галузі, регіону тощо).

Залежно від конкретної задачі дослідження та характеру явища використовують натуральні, трудові та вартісні (грошові) показники.

В міжнародній практиці використовують такі натуральні одиниці виміру, як тонни, кг, квадратні, кубічні та прості метри, км, милі, літри, штуки тощо. В групу натуральних також входять умовно-натуральні показники, які використовуються в тих випадках, коли якийсь продукт має декілька різновидів. Так, різні види органічного палива переводять в умовне паливо з теплотою згорання 29,3 мДж/кг (7000 ккал/кг), мило різних сортів – в умовне мило з 40%-вим вмістом жирних кислот, консервні банки різного обсягу – в умовні консервні банки обсягом 353,4 см³ тощо.

До трудових одиниць виміру, що дозволяють враховувати як загальні витрати на підприємстві, так і трудомісткість певних операцій технологічного процесу, відносяться людино-дні та людино-години.

В умовах ринкової економіки особливе значення мають вартісні одиниці виміру, які дозволяють дати грошову оцінку соціально-економічним об’єктам та явищам.

 

2. Відносні величини в статистиці.

В статистичній практиці для аналітичних цілей широко застосовують відносні показники.

Відносні величини характеризують співвідношення між кількісними характеристиками соціально-економічних явищ та процесів. Будь-яка відносна величина представляє собою дріб, чисельником якого є порівнянна величина, а знаменником – база порівняння. Відносна величина показує, у скільки разів порівнянна величина більша базисної, або яку частку вона становить відносно базисної, іноді – скільки одиниць однієї величини припадає на 1, на 100, на 1000, на 10000 і т.д. одиниць іншої. Відносні величини визначаються у формі коефіцієнтів, процентів, проміле, продециміле тощо.

За аналітичною функцією виділяють відносні величини інтенсивності, динаміки, порівняння, структури та координації.

Відносна величина інтенсивності (ВВІ) характеризує ступінь поширення явища, що вивчається, у певному середовищі:

.

Відносна величина інтенсивності розраховується в тих випадках, коли абсолютна величина є недостатньою для формування обґрунтованих висновків про масштаби явища, його розміри, насиченість, щільність (плотность) поширення.

Наприклад, показник рівня економічного розвитку країни – ВВП на душу населення, демографічні коефіцієнти (народжуваності, смертності) на 1000 чол. населення, забезпеченість лікарями на 10000 чол., захворюваність на 100000 чол., густота населення на 1 км², для визначення забезпеченості населення легковими автомобілями розраховують число автомашин на 100 сімей.

Відносна величина динаміки (ВВД) характеризує напрямок та інтенсивність зміни явища у часі; розраховується співвідношенням значень показника за два періоди чи моменти часу.

.

Розрізняють відносні величини динаміки з постійною чи змінною базою порівняння. Якщо порівняння відбувається з одним і тим же базисним рівнем, наприклад, першим роком періоду, що вивчається, отримують базисні відносні величини динаміки. При розрахунку відносних показників динаміки зі змінною базою (ланцюгових показників) порівняння відбувається з попереднім рівнем, тобто база порівняння постійно змінюється.

Приклад. Виробництво цукру в Україні в січні –квітні 1996 р. характеризується наступними даними (табл.. 4.1.)

Таблиця 4.1.

Місяць	Січень	Лютий	Березень	Квітень
Обсяг виробництва, тис. т	108	138	131	206

 

Розрахуємо базисні та ланцюгові показники динаміки (табл. 4.2.):

Змінна база порівняння (ланцюгові показники)	Постійна база порівняння (базисні показники)
138/108*100%=127,8%, або 1,278 131/138*100%=94,9%, або 0,949 206/131*100%=157,3%, або 1,573	138/108*100%=127,8%, або 1,278 131/108*100%=121,3%, або 1,213 206/108*100%=190,7%, або 1,907

 

Базисні та ланцюгові відносні показники динаміки взаємопов’язані між собою наступним чином: добуток усіх ланцюгових відносних показників дорівнює відносному показнику з постійною базою за період, що вивчається (всі показники – у вигляді коефіцієнтів):

1,278*0,949*1,573=1,907, або 190,7%.

Таким чином, обсяг виробництва цукру за 4 місяці виріс у 1,907 рази (коефіцієнт росту, індекс росту), в процентному виразі - це 190,7% (темп росту). Інакше кажучи, за 4 місяці обсяг виробництва цукру збільшився на 90,7% (темп приросту).

В середньому кожного місяця обсяг виробництва зростав порівняно з попереднім місяцем в =1,24 рази (середньомісячний коефіцієнт росту або індекс росту), або на 24% (середньомісячний темп приросту).

Відносна величина порівняння (ВВП) представляє собою співвідношення одного й того ж абсолютного показника, що характеризує різні об’єкти (підприємства, фірми, райони, області, країни тощо):

.

Наприклад, у країні А ВВП на душу населення становить 3522 дол. США, в країні Б – 5280. Якщо прийняти за базу порівняння країну А, то можна сказати, що в країні Б ВВП на душу населення в 105 рази вищий (5280/3522=1,5). Якщо базою порівняння виступає країна Б, то у країні А ВВП на душу населення становить 2/3 рівня країни Б (3522/5280=0,67).

Базою порівняння може виступати еталонне значення показника (норматив, стандарт тощо). Відхилення відносної величини від еталону від 1 до 100% свідчить про порушення оптимального співвідношення. Наприклад, раціональна норма харчування дітей у віці 1 – 3 роки передбачає споживання 1540 ккал і 53 г білка. За даними обстеження домогосподарств регіону фактичне споживання становить 1370 ккал і 46 г білка, тобто фактичне споживання відхиляється від раціональної норми за калорійністю харчування на 11% (1370/1540=0,89), за білком – на 13% (46/53=0,87).

Відносна величина структури (ВВС) характеризує склад, структуру сукупності за тією чи іншою ознакою, обчислюється відношенням розміру складової частини до загального підсумку:

Відносні величини структури називають частками, сума їх становить 100%.

На використанні часток ґрунтується порівняльний аналіз складу різних за обсягом сукупностей, оцінка структурних зрушень у часі. Різницю між частками називають процентними пунктами.

Співвідношення між окремими складовими сукупності є відносними величинами координації. Вони показують скільки одиниць однієї частини сукупності припадає на 1 або 100 одиниць іншої, прийнятої за базу порівняння.

Наприклад, на початок року капітал фірми становив 400 млн. гр. од., з них власний капітал – 260 млн. гр. од., залучений – 140. Частка власного капіталу становить 260/400=0,65, частка залученого капіталу – 140/400=0,35. сума часток дорівнює 0,65+0,35=1. Співвідношення власного і залученого капіталу показує, що на 100 гр. од. Власного капіталу припадає 54 гр. од. залученого.